Три нації — одна душа: Аня Петрова і Леся Каплан про фотопроект начистоту

dsc_0011

Дизайнер Леся Каплан разом з Анною Петровою створили фотопроект під назвою “Три  нації, одна душа”. Мета — водночас проста і глибока: показати витоки справжньої жіночої краси. Йдеться про красу духовну. Що таке духовна краса? Можна дати багато визначень. Це і вміння бути собою, і сила духу, і вміння бути щасливим, і сила самоконтролю… Але якщо  узагальнити — це найкраще, що є в нас. Наші найкращі риси, які допомагають нам сяяти і вилучати красу.

 

У проекті представлені три жінки, що уособлюють три країни — Україну, Індію та Японію. Три різні нації з різним віросповіданням, традиціями, культурою.

Незламні українки, яким під силу будь-які нежіночі випробування. Духовні індійки, яким не страшно присвятити все життя людині, яку знаєш лише 5 хвилин, бо вони знають — хороше можна знайти в кожному. Стримані японки, які, попри біль чи тугу, посміхнуться тобі, бо це зробить тебе щасливішим. Нам є чому вчитися одна у одної, і саме це варто робити кожного дня, щоб ставати красивішими і бажанішими.

%d1%83%d0%ba%d1%80%d0%b0%d1%97%d0%bd%d0%b0

Три нації одна душа — це про що?

Леся: Це про те що, як би ти не виглядав, яку б релігію не сповідував , в якій країні би не жив, головне —  це те, яка в тебе душа.

Аня: Це про жіночу силу, мудрість та місію яка є у кожної, але реалізується через різні іпостасі.


У чому мета фотопроекту ?

Леся: Його мета — показати, наскільки важливо бути красивим зсередини. Я давно помітила, що найкращі мої знімки, це ті, які були зроблені, коли я була в повній гармонії з собою, і, як каже Аня Петрова — “тотал хеппі”. Завжди ж захоплюють люди, які просто сяють. І ти в цей час не помічаєш,, в чому людина вдягнена, що в неї на голові і тд.

Аня: Жінки, дівчата часто намагаються бути не самими собою. І в цьому їм допомагає одяг та чудеса мейкапу (до речі, за прекрасний мейк дякую Арині Бондаренко. Насправді ж, кожна жінка — це особистість, і велика гордість і радість — бути собою. Ці цінності ми проповідуємо у проекті Selfmade Woman. Просто будь собою, нехай твоя зовнішня і внутрішня краса будуть в гармонії.

Наскільки вам комфортно було співпрацювати в рамках проекту одна з одною?

Леся: Можу сказати, що фотосесія і Аня створені один для одного. Завдяки Ані я змогла усвідомити свою місію і реалізувати її, сформувати цінності бренду, які мені самій дуже близькі. А допоміг нам у цьому ще й фотограф Ярослав Бойченко.

Аня: Часом фото може сказати більше, ніж текст. Оті погляди, оті посмішки — це все живе, природнє, щире! Проект Лесі Nymph справді чарівний, він дуже мені відкликнувся. Тож я рада, що ми так круто скооперувалися.

 

%d1%96%d0%bd%d0%b4%d1%96%d1%8f

Що символізують візерунки на сукнях?

Леся: Дуже грубо,  напевно, прозвучить, але нічого не символізує. Особливо, якщо порівнювати з тими часами, коли кожна крапочка і рисочка на одягу щось символізували. Тоді був такий час, люди вірили в символи. Не кажу, що це погано чи неправильно, просто зараз трохи інший час. Я більше керуюсь власними почуттями. Мені важливо, щоб хотілось намалювати той чи інший малюнок, щоб це приносило мені задоволення і було красиво. В той же час малюнки створювались не зовсім з голови. Для української сорочки,наприклад, я частково використала узор вишивки козацької старшини 17-18 століть.


Індія , Японія, Україна — що об’єднує жінок цих країн? Чому ж одна душа?

Леся: Їх об’єднують їхні сильні сторони. Ті риси, які допомагають їм бути красивими та щасливими. Ми з Аньою постарались віднайти і виділити для себе ці сильні сторони. Відтак, українки — дуже сильні.І морально і фізично. Іднійки — суцільна духовність, вони звикли помічати лише хороше в людях. Японки — про стриманість і ввічливість, що має бути притаманно для будь-якої жінки. Одна душа — бо в усіх вона наповнена чимось, що веде нас до ідеалу.

Аня:  Кожна, абсолютно кожна жінка є різною. Навіть в межах однієї країни, навіть в межах одного офісу, що там вже казати про масштаби світу. Але все ж, усі ми, представниці прекрасної статі, несемо любов та маємо служити суспільству. Така вже наша роль.

А у чому, на твою, Лесю, думку місія жінки?

Леся: Це ж дуже індивідуально. Для когось місія жінки — народити і виховати дитину. Моя місія — надихати людей. Як тільки мені хтось каже, що я його надихаю, в мене аж крила розправляються. Хочеться ще і ще.

Аня: Повністю з цим згодна. Жінка — це та, яка надихає!

 

%d1%8f%d0%bf%d0%be%d0%bd%d1%96%d1%8f

З місією розібралися. Як щодо цінностей, які має нести жінка?

Леся: Ті, які вона хоче нести. Я завжди кричу про руйнування стереотипів.Тому буде досить дивно, якщо я скажу “ось такі, такі і такі”. Головне, щоб ці цінності були їй на благо. Ну і бажано, щоб не шкодили іншим — але на цю тему можна довго просторікувати.

Аня: Цінності будь-якої жінки, неважливо, якої вона національності, це любов, віра і самореалізація. А кого і що любити, кому і у що вірити, і де себе реалізувати — тут кожна вирішує сама.


Чого не вистачає українським жінкам? Чого нам варто було б повчитися у прекрасної статі Японії та Індії?

Леся: Нам варто повчитися сприймати людей такими, якими вони є, не засуджувати нікого і ні при яких обставинах, піклуватися в першу чергу про те, наскільки ти сам ідеальний, а не хтось. Віднаходити в інших бодай щось хороше. Це те, що є в індійок. В японських жінок варто повчитися жіночним рисам, про які я вже зазначала — це стриманість і ввічливість. Бути сильними і мужніми, як чоловіки,  це клас, але все ж  таки ми не чоловіки, і нам варто бути жіночними. Тому ці риси нам не завадять.

Які фотопроекти, Лесю, ти б ще зробила?

Не замислювалась над цим. Можливо, щось про жіночу дружбу. Хотілось би зруйнувати стереотип, що її не існує. Вона точно існує, і в мене навіть є живий приклад однієї!

Полина Фоменкова
Полина Фоменкова
Журналист, один из организаторов проекта Wake UP Me